Фонди-стерв'ятники як загроза для України

2019-05-08 12:05:03

 Ви коли-небудь чули про Пола Сінгера та його хедж-фонд Елліот? Адже він відноситься до особливого виду бізнесменів, яких називають стерв'ятниками. Чому стерв'ятниками? Він спеціалізується на покупці суверенного боргу держав, що знаходяться в переддефолтному стані. Адже, як правило, в такий час ростуть відсоткові ставки по облігаціях і вони торгуються значно дешевше за номінал. І коли інші приватні інвестори вважають за краще триматися подалі від таких облігацій, на сцені з'являються гравці на подобі Пола і скуповують ці облігації, з метою зажадати від уряду повернення коштів в повному обсязі. За своїм підходом вони чимось схожі на наших колекторів.

 Вперше Сінгер спробував цей метод в 1996, коли купив борг Перу за 10 млн. Тоді він виграв суд по цьому боргу на 58 млн дол. Повернув ці гроші досить нетривіальним способом. Коли президент Фухіморі намагався покинути країну через звинувачення в корупції, то Сінгер надав йому свій літак в обмін на те, що президент виплатить цю суму з державної скарбниці.

 До речі, читаючи про Фухіморі, у мене виникло стійке відчуття дежавю. Судіть самі чому. В результаті перевороту розпустив парламент, який заважав йому проводити неоліберальні реформи, і забезпечив собі авторитарну владу. Під час його правління було створено культ особистості президента, що отримав назву Фухіморізм. В результаті реформ зменшив бюрократію і скоротив урядові витрати. Збільшив резерви з нуля до 10 млрд дол. Почалося масштабне будівництво доріг. При ньому почав розвиватися туризм, агро та видобуток копалин. І при цьому він став одним з найвідоміших корупціонерів світу. Сінгер ж його врятував від в'язниці.

 Більш серйозний куш Сінгер зірвав коли купив борг Конго за 30 млн дол, при цьому номінальна вартість боргу оцінювалася в 400 млн. Тоді, кажуть, він отримав близько 130 млн.

 Найвигіднішу угоду він провернув з Аргентиною. У період економічних труднощів країни в 1999-2002, Сінгер активно купував подешевшали облігації цієї країни. Як він потім заявив, що купив їх за середньою ціною 22 цента за долар. За різними оцінками, він скупив паперів номінальною вартістю, що варіювалася від 500 млн до 1 млрд. І він заплатив за них всього 100-200 млн дол. Коли Аргентина провела реструктуризацію, запропонувавши викупити ці папери за 30% номінальної вартості, то він відмовився від пропозиції і сказав, що змусить Аргентину оплатити борг повністю. В результаті тривалих судових розглядів, в лютому 2014 сума претензій Сінгера до уряду Аргентини зросла до 3 млрд дол, що тоді для Аргентини означало дефолт! У багатьох провідних світових виданнях почали виходити статті як хедж-фонд може збанкрутувати цілу країну. Зрештою, в результаті 15 річної боротьби з урядом Аргентини, фонд Сінгера отримав 2,4 млрд дол.

 Його авторитет і професіоналізм настільки високий, що коли проводили реструктуризацію боргу Греції, греки боялися його як чуми і намагалися максимально врахувати аргентинський невдалий досвід. А сама стратегія Сінгера є настільки успішною, що до нього стоять черги охочих проінвестувати в його фонд. Кажуть, що він одного разу всього за 24 години привернув до свого фонду 5 млрд дол від приватних інвесторів. Для Америки це невелика сума. Але для малорозвинених країн, з огляду на його підхід, цією сумою можна поставити на коліна всю державу. До речі, зараз розмір фонду оцінюється в 35 млрд дол.

 Ось такі жорстокі сучасні реалії переддефолтні держав. Багато з вас зараз подумають, що такі фонди нам не загрожують. Хочу вас розчарувати.

 У 2005 році Марк Бродський, колишній співробітник раніше описаного мною фонду Елліот, заснував свій аналогічний хедж-фонд Ауреліус.

 Вгадайте, чий борг він активно скуповував? Вірно, український борг. До 2015 року цей фонд накопичив українських боргів, номінальною вартістю на 500 млн дол. Кажуть, що купив він його по 35 центів за долар. Крім нього, іншим хедж-фондом купили українські облігації, був сумнозвісний Елліот.

 Під час реструктуризації Наталії Яресько, ці фонди намагалися заблокувати операцію з реструктуризації боргу України. Адже вони вважали умови угоди несправедливими.

 І це зважаючи на те, що вони купили ці облігації по 35 центів за долар, а за умовами реструктуризації, вони могли отримати 80 центів за долар. Тобто дворазовий прибуток. Однак, як і у випадку з Аргентиною, цього їм виявилося мало і фонд хотів отримати максимум.

 Згідно з деякими відомостями фонд все ж уклав угоду з українським урядом і йому вдалося виторгувати собі окрему угоду, за якою він отримав 100 центів за долар. Тобто, фактично повну номінальну вартість.

 З огляду на, значну боргове навантаження на бюджет, а так само що Україна може ще раз зіткнуться з дефолтом в майбутньому, думаю, що ми ще не раз почуємо про цей фонд.